Є такі люди, які вважають себе найрозумнішими, нічиїх порад не слухають, і через це вічно впадають у халепу. Такий мій друг Грицько. Скільки разів уже залазив у всякі колотнечі. Нічому його життя не вчить. Коротше Гриша вирішив купити квартиру. Половина необхідної суми була, другу половину вирішив добрати іпотечним кре дитом. Розплачуватися із заборгованістю вирішив за рахунок здачі квартири, що купується в найм. Купив він трикімнатну квартиру. На таку квартиру клієнтів знайти досить проблематично. Поцікавився у мене, кому можна здати.
Я запропонував здати будівельникам, які приїхали на роботи. Люди дорослі, цілий день на роботі, в квартиру приходитимуть лише ввечері, повечеряють і спатимуть. У разі необхідності хлопці майстрові, полагодять що потрібно. Але Гриша ж у нас найрозумніший. І через свій розум вирішив пустити багатодітну сім’ю. Впустив – вагітна жінка плюс четверо дітей. Малий менший. Та й чоловік, якого ніколи немає вдома. Вранці втікає з цього дурдома. А чи приходить на ніч – невідомо. І ось цей дурдом впав на голову бідному Грицьку. Ремонт у квартирі старий, раз у раз виникають проблеми. Адже чоловіка вдома ніколи немає. От і доводиться Гришкові бігати, відновлювати порушене. Навіть серед ночі зривався.
А вже чого там дітки накурили — це окрема розмова. Шпалери обірвали, де не обірвали — розмалювали, пральні умудрилися дверцята зламати, «художники» і на меблів залишили свою творчість, посуд перебили… Гриша у нас людина благородна, з ваrітною за розруху грошей не вимагатиме. Здав квартиру за контрактом. На рік. За ці півроку неабияк схуд. Визнає, що був неправий, треба було мене послухати. Треба було, але ж він розумний. От і влип по-розумному. Йому ця родина ще шість місяців терпіти. Потім договір продовжувати не буде. Тільки чи витримає Гриша? У нього вже око сіпається.