Одного вечора Ірина з чоловіком Дмитром отримали дивний дзвінок. — Тримайтеся, мама! Ми виїжджаємо! Виявилося, що дзвонила мама Ірини. 70-ти річна жінка потрапила до лікарні з важким серцевим нападом. Теща попросила Діму привезти деякі речі, які не встигла взяти з дому, коли її забрала швидка. Тоді подружжя виїхало в село, де жила Тамара. Коли вони приїхали до будинку, Іра дістала ключ і, вставивши в замок, спробувала відкрити двері. Двері виявилися відкритими. Чоловік з дружиною зайшли в маленькі сіни.
Голос Тамари Євгенівни приголомшив гостей: — Проходьте, рідненькі! Як же ви так швидко дісталися?! — Мама? — прокричала Іра, — але ж ти в лікарні ?! Господиня виглянула у вітальню. Її обличчя було дуже блідим, як у важко хворої людини. — Я відпросилася у лікаря на годинку! Проходьте в зал, зараз поп’ємо чайку з пиріжками! А потім відвезете мене в лікарню. Переглянувшись, подружжя знизало плечима і пройшли в кімнату. — Як перекусете, виходьте на вулицю і чекайте мене! Вони піднялися і пішли на вулицю до машини. Прочекавши близько десяти хвилин, вони вже почали порядком хвилюватися.
І тут до них підбігла сусідка з будинку навпроти. — Ой, ви вже тут! — привіталася жінка. — Ну так, — відповіла Іра, — мама вночі подзвонила з лікарні. — Як мама? — сусідка зблідла, — її ж вчора в 9 не стало… від інфаркту, прямо вдома, на кухні… бідна, — сусідка почала плакати. Ми з чоловіком були вражені. Я дуже рідко приїжджала до мами, і вона напевно завжди нас чекала і хотіла ще хоч раз побути з нами в своїй хатинці. А зараз дуже шкодую, що мало часу приділяла їй. Про цей випадок ми нікому не розповідаємо, адже нас можуть порахувати божевільними.