Мама чомусь завжди недолюблювала мене. Вона завжди виділяла мою старшу сестру, а мене лише терпіла. Я намагалася довести матері, що сама чогось стою. Але марно. Карина для неї була єдиною та неповторною. Я посіла призове місце на олімпіаді з математики. — Напевно, тобі трапилися легкі питання, — прокоментувала мати. Я вступила до бюджетноrо відділення університету. — Знайшла б краще роботу з високою зарnлатою. Мене взяли на роботу із високою зарnлатою. – Дітей наро джувати треба, а не працювати.
Мама промовчала, коли я купила собі двокімнатну квартиру. А в цей час її улюблениця моталася з чоловіком та двома дітьми по чужих кутках. Та й мені вже набридло вічно боротися за схвалення матері. Я почала жити для себе. Професія у мене така, що з фінансами то густо, то пусто. Але я прихильниця шику. Тому в добрий час відкладаю rроші, а в погане – живу скромно. Я не залишала одну маму. Розуміла, що на одну пенсію не розживешся. Тому купувала їй продукти та оплачувала її комунальні рахунки. Мати постійно скаржилася на стан своєї квартири. Півроку тому я вклала всі свої накопичення у ремонт її квартири. Навіть довелося влізти в кредит, щоби ремонт був за вищим розрядом. У результаті мати задоволена.
Але вона навіть не подумала запитати, скільки коштував її ремонт. Два дні тому був день народження мами. Я її попередила, що всі rроші витратила на її ремонт, тож подарунка від мене нехай не чекає. Тоді вона промовчала, але при гостях не забула дорікнути. — Твоя сестра в декреті сидить, але подарунок принесла. А ти з’явилася без подарунка. Тут мій терпець урвався. — А ти не хочеш, мамо, розповісти своїм гостям, за чий рахунок зроблено ремонт квартири, де ти приймаєш їх? А хто сплатив за продукти, якими ти їх пригощаєш? Мені не ремонт і свято треба було спл атити, а твоє лікування у психолога. Я пішла, грюкнувши дверима.