Коли мені було п’ять, шлюб моїх батьків розвалився з ініціативи батька. Він став зустрічатися з іншою жінкою та подав на розлу чення. Оскільки ми жили у його квартирі, він попросив її поkинути. Мама не стала благати його залишитися, була надто горда, вона забрала мене, і ми вивернулися до її батьківського будинку. Мама була родом із села, на жаль, на той момент моєї бабусі вже не було в живих, але був живий і здоровий дід.
Дідусь був людиною суворою, але мене дуже любив. Не передати словами, як маленькій дівчинці важливо отримувати чоловічу турботу та кохання. На жаль, мій батько не повівся як гідний чоловік, але мені пощастило мати у своєму житті просто неймовірно гарного діда. Він повністю замінив мені батька, виявився підтримкою та опорою у найважчий період дорослішання.
Під його дбайливим крилом ми з мамою почувалися захищено. Не передати словами як я йому вдячна. Багато в чому саме його заслуга в тому, що я стала тим, хто є. Коли мені було 15, мама повторно вийшла заміж за порядну людину. Дід цього разу схвалив її вибір. І хоча дядько Віталій був добрим чоловіком, для мене все одно прикладом порядності, серйозності та відповідальності на все життя залишився дідусь.