Брат попросив у мене грошей у борг, але я відмовила. Після цього випадку мама мене постійно дошкуляє, називаючи безсердечною. Вона стверджує, що родичі зобов’язані один одному допомагати, не вимагаючи нічого натомість. Але в мене своя думка щодо цього. Коли брат отримав батьківську машину у спадок, я була не проти . Прав в мене немає, йому вона потрібніша. Він водить таксі і так утримує сім’ю, його дружина не працює і сидить у третьому деkреті. Він єдиний годувальник сім’ї. Вони ледве зводять кінці з кінцями, хоч мама віддає їм усю пенсію. Розпоряджатися грошима вони не вміють, тому все ще живуть на орендованій квартирі. Коли їм у руки потрапляють гроші, вони одразу витрачають їх на будь-яку нісенітницю.
Мене ще й повчають, мовляв, жити треба моментом. Я їхній підхід не схвалюю та обрала інший шлях. Я довго працювала старанно, щоб накопичити на квартиру. Мені доводилося ще допомагати мамі, адже через їх марнотратство вона залишається без коштів. Мені не вистачає до потрібної суми зовсім небагато. Родина брата вирішила взяти іпотеку, перший внесок вони стали жебракувати у знайомих та родичів. Мати розповіла братові, що в мене гроші є, адже я багато років коплю, ось він і завітав до мене з протягнутою рукою. Отримавши відмову, пішов скаржитися мамі на «безсердечну» сестру. – Як ти можеш йому відмовляти? У нього троє дітей на руках, а даху над головою немає, — обурювалася мати. — Він не повертатиме rроші.
— Але ж ми сім’я! Рідні люди повинні допомагати один одному , не чекаючи нічого натомість. Відмовлятися від своєї праці та бажання бути самостійною я не збиралася. Зневірившись мене умовити, мама знайшла інший вихід. Вона вирішила сама допомогти йому. Мені вказала на двері, а братову сім’ю запросила жити до себе. Мовляв, ти вже накопичила достатньо, щоб купити собі житло простеньке. Мені прикро, що мати все для брата робить, а на мене начхати хотіла, але я не скаржусь.