Вийшло так, що бабуся залишила мені в спадок квартиру, і ми з чоловіком накопичили на другу, правда, у всьому собі відмовляли. Ми стали здавати квартиру, що дісталася від бабусі, і платили щомісячну плату за іпотеку: і добре, що залишилося зовсім небагато до закінчення виплати, і квартира буде нашою. Добре, що ми жили окремо від батьків чоловіка, тому що у мене якось не склалися стосунки з ними. Батьки і, особливо, сестра чоловіка любили дуже демонстративні речі, і навіть, якщо вони мене не любили, то запрошували на святкування, щоб показати іншим родичам, що вони добре ставляться до мене. І ось, запросили вони нас на день народження зовиці, сказали, що відзначати будуть в ресторані. Ми вирішили подарувати rроші сестрі і виділили досить пристойну суму,
і коли настав час тостів, свекруха піднялася і почала дякувати чоловіка за подарунок. Після слів свекрухи, я, якщо чесно, сильно здивувалася, адже незважаючи на те, що сума була значною, не очікувала, що вона оголосить про це. Якщо чесно, я не могла зрозуміти, поки свекруха не сказала наступне: — Синку, спасибі за такий щедрий подарунок, ми завжди знали, що ти такий добрий і чуйний. У сестри твоєї ювілей і подарунок солідний, добре, що ти вирішив подарувати один будинок своїй рідній сестричці. Я здивовано подивилася на свою свекруху, потім на чоловіка, не розуміючи, що відбувається. Потім свекруха сказала, що вони вирішили, що ми подаруємо одну з наших квартир сестрі.
Я не змогла промовчати, сказала, що подарунок ми вже приготували, і квартира залишиться при нас. Всі почали говорити, яка я жадібна, раз не хочу віддавати квартиру своїй зовиці. Чоловік встав і сказав, що ми — одна сім’я, повинні допомагати один одному, і що якщо я не хочу віддавати, то значить не можу вважатися членом їх сім’ї. Я відповіла, що вони можуть поділити між собою частину квартири, яка залишиться у чоловіка після розлучення — і пішла зі свята.