Родичі чоловіка запросили нас улітку відпочити у них. Вони живуть у курортному містечку, їхній будинок знаходиться прямо на березі моря. Мати, дізнавшись про це, почала виносити мені мозок. Лікар радив відвезти дитину на море, адже у нього поганий імун ітет, та й я втомлююся на роботі, тому їхня пропозиція дуже актуальна. Мама не хоче нас відпускати. Голосить, що не впорається із городом одна. Вона дуже сподівається на мою допомогу. Мене нудить уже від її городу. Починаючи зі шкільних років літо було часом канікул і відпочинку, а періодом рабства на дачі. Батьки тоді працювали та залишали город на мене. Поки мої однокласники їздили відпочивати, гуляли та розважалися, я була змушена боротися за врожайність городу.
Мама, діставшись своїх улюблених грядок після роботи, мені потім всі вихідні вимовляла, що я все зробила не так. В університеті я робила все, щоб втекти від цієї нав’язаної роботи: просилася до табору, практики чи ще кудись. Все тільки для того, щоб втекти від гидок. Коли я вийшла заміж, вона намагалася і мого чоловіка змусити там працювати, але він , якось погодившись, зрозумів, що це справжня каторга і навідріз відмовився цим займатися. Він повідомив, що йому простіше та дешевше у магазині купити. Мати досі йому це нагадує, на цьому ґрунті в мене загинуло багато нерво вих клітин. Я іноді їжджу на дачу, але не часто. Після народження дитини вона від мене відстала, адже розуміла, що з дитиною на руках багато не попрацюєш. За те активно будувала плани щодо наступного року. Мовляв, дитина тоді підросте, її можна в садок віддати, і ти майже вільна людина. Але тут плани зламали. Тітка чоловіка запросила нас до себе.
Спочатку мені здалося, що це просто ввічливість, але вона неодноразово нагадувала про свою пропозицію. Ну, справді, яка розумна людина, вибираючи між городом і курортом з морем, вибере город? Особливо коли цей город йому зовсім не потрібен. Ми всі купуємо у супермаркетах. Ось і чого страждати все літо, коли можна відпочити? Нещодавно мати перейшла до шантажу. Каже, якщо я відпочивати поїду, то на її допомогу з дитиною можу більше взагалі ніколи не розраховувати. Але вона дуже рідко допомагає нам. У неї півроку город, а решту року – робота, втома, справи. Я точно вирішила, що ми неодмінно поїдемо. Мама нехай каже все, що хоче.