Я дуже рано вийшла заміж. Завагітніла, коли мені було 17, а йому 18. Його забрали в армію, а коли він повернувся, ми розлучилися. Ми з сином жили з моєю мамою. Жили бідно, так як колишній нічим нам не допомагав, а я ледве встигала нас прогодувати. Син був змушений терпіти глузування однокласників, адже він одягався досить скромно. Незважаючи на все це, він вчився добре, ніколи мене ні в чому не дорікав. З шістнадцяти років освоїв професію автослюсаря і автомеханіка. Підробляючи в гаражі, він накопичив грошей і купив собі мотоцикл. Він ще зі школи захоплювався мотоциклами. Відслуживши в армії, повернувся і знову почав працювати у гаражі. Незабаром познайомився з дівчиною і закохався.
Вона теж була єдиною дитиною в сім’ї, і дуже розпещена. Все повинно було бути так, як вона хоче. Вони навіть одружилися, бо вона так вирішила. Відгуляли весілля, а його батько, який не платив ні копійки аліментів, подарував йому квартиру. Спочатку все було добре, жили дружно. Я не втручаюся в їхні стосунки, незважаючи на те, що мені не подобається, що невістка весь час ним керує. Через рік у них народилася донька і тоді все почалося. Коли дзвінок від Олени, то я знаю, що знову посварилися. І починається: «А ви знаєте, ваш син…»
— і пішло, і поїхало . Я тихо вислуховую, але їй ніколи не потакаю, намагаюся виправдати сина. Її весь час щось не влаштовує: він пізно приходить з роботи, то він їй по дому не допомагає, то в солярці весь прийшов і так далі. Я згодна, деякі претензії доречні, але деякі просто абсурдні. Вона зі мною так говорить, ніби я її подруга, і я повинна її підтримати. Я намагаюся заспокоїти її. Після мене скаржиться своїй матері. А її мати дзвонить моєму синові і починає його сварити. Їм просто пощастило, що у сина спокійний характер, він тихо вислуховує, навіть не відповідає. Я не розумію тих матерів, які встають на бік невісток, і разом морально добивають своїх синів. Може я погана свекруха, але прин ижувати мого сина я нікому не дозволю. Останньою краплею було те, що в черговий раз зателефонувавши,
вона кричала в трубку, що ще одна така витівка з його боку, і вона його виставить з дому. Тут я не втрималася і все, що накопичилося у мене за рік, їй висловила. Вона мабуть забула, що квартира належить тільки моєму синові. Він і так все дитинство був всім обділений, а зараз вона збирається його залишати ні з чим?! У її батьків є трикімнатна квартира в центрі, якщо їй щось не подобається, вона може переїхати до них. Начебто після цього заспокоїлася. Може мені раніше треба було поставити її на місце? Вона користується тим, що ні я, ні син не любимо скандалити, ось і випробовує наше терпіння. Моє вже точно закінчилося. Сподіваюся, що я вчинила правильно.