Я знала, що у бабусі складний характер, але оскільки я звикла стала вже особливо не звертати уваги. Я кожні вихідні ходила до неї, проводила з нею час, купувала їй їжу, ліки та всі інші приналежності, ну і допомагала, чим могла. Одного разу увійшовши до неї в будинок, я помітила її поганий настрій, бо вона зі мною навіть не привіталася, а потім, коли я була на кухні вона підійшла і сказала. — Щось ти занадто часто приходиш до мене! Не вже то хочеш квартиру мою забрати? Мене шокували ці слова. — Що з тобою бабуся, — крикнула я.
— Не вірю я в твою доброту! Здається, чоловіка собі знайшла ось і хочеш собі квартирку взяти. Щоб ти знала — я все твоєму братові віддам, — обурено кричала бабуся — Я просто тебе люблю, бабуся, тому за тобою доглядаю, — я хотіла швидко закрити тему і запитала чи не хоче вона рибу, на що бабка відповіла. — Даремно стараєшся: з цього будинку тобі навіть туалет не дістанеться – відповіла вона — Давай закриємо цю тему. Мені твоя квартира вже точно не потрібна. Після цього вкрай неприємної розмови я включила свій телефон і побачила купу пропущених викликів від братика,
але ж ми з ним сто років як не спілкувалися. Раптом на екрані знову його ім’я висвітилося, і я взяла трубку — Задоволена? Дострибалась? — закричав він. Не встигнувши сказати слова, брат відразу став звинувачувати мене в тому, що я бабусю навколо пальця обвела і квартиру вона повністю на моє ім’я переписала. Я не мала поняття,
про що він поки не поговорила з бабусею. Виявилося, вона хотіла перевірити мене через поганий досвід своєї сусідки, коли її онук теж нібито дбав, а потім змусив ту переписати всю нерухомість на себе, а стареньку потім виставив. Мій брат, як дізнався, такий скандал влаштував і на бабусю розлютився, тому вона відразу викликала нотаріуса і переписала будинок на мене.