З раннього дитинства Костянтин був моїм найкращим другом. Ми проводили разом незліченну кількість годин, ділилися секретами, сміялися та плакали разом. Проте нещодавно щось змінилося.Після однієї з наших довгих розмов Костянтин узяв мене за руку і сказав:”Я думаю, я закоханий у тебе.”Я була здивована. Мов блискавка вдарила мене, і я не знала, що відповісти. Продовження читайте у коментарях
”Костя… я…” – почала я, але слова застрягли в горлі.Він подивився на мене з надією і водночас з побоюванням:”Я не хотів би втратити тебе через це. Але я відчуваю, що повинен був сказати.”
Я спробувала зібратися з думками.”Костя, ти для мене найближча людина. Але я боюся, що, якщо ми спробуємо щось більше, це може зруйнувати нашу дружбу.”Він зітхнув.
“Я розумію твої побоювання. Але я хочу, щоб ти знала: я готовий ризикнути заради нашого щастя.”Я дивилася на нього, намагаючись зрозуміти свої почуття.
“Костя, я тебе дуже люблю. Але я боюся втратити те, що у нас є. Я не хочу ризикувати нашою дружбою.”Ми обоє мовчали, занурені у свої думки. Потім Костянтин сказав:”Я поважаю твоє рішення. Я не хочу, щоб ти відчувала себе під тиском. Але пам’ятай, що я завжди буду поряд, як друг.”Я усміхнулася йому у відповідь.”Дякую, Костю. Я ціную те, що ти поруч. І я сподіваюся, що згодом ми зможемо пройти через все це і зберегти нашу дружбу.”
З того часу між нами було багато незручних моментів, але ми обидва намагалися зберегти наш зв’язок. Час показав, що справжня дружба може подолати будь-які перешкоди. Наш зв’язок залишився таким самим міцним, як і раніше, і я вдячна Костянтину за його розуміння і терпіння.