З самого дитинства я була добродушною людиною, допомагав усім у всьому, в межах моїх сил. Але тепер я розумію, що це взагалі не найкраща риса у характері, оскільки мною можна було легко користуватися та маніпулювати. Ще до весілля я часто допомагала свекрам, у різних ситуаціях, не тільки фінан сово, як можна відразу подумати. Я сама цього хотіла. Я хотіла довести їм, що я господарська дівчина, і мені можна довірити свого єдиного та неповторного сина. Після весілля мені вже не було чого їм доводити, вони самі постійно просили мене допомогти їм із усякими кредитами та іпотеками, яких, як на зло, у них було море. Пізніше я дізналася, що мій чоловік
проговорився їм, що я працюю в одній приватній компанії і заробляю не менше за нього, а то й більше іноді. Наприклад, для моїх батьків, це привід пишатися, а на моїй пам’яті вони ніколи не просили у мене грошей, але ж свекри в моїй роботі бачать лише вигоду для себе. Я багато разів просила чоловіка серйозно поговорити з ними, щоб вони перестали просити у мене стільки грошей, бо мені самій скоро доведеться клянчити гроші у чоловіка. Після чергового їхнього прохання, я одного разу захотіла тонко натякнути,
що я більше не можу їх забезпечувати і ненароком запитала, чи не зрозуміли вони нічого після розмови з чоловіком. Я вже потім дізналася, що чоловік навіть не поговорив з ними. Чесно кажучи, найбільше я не розумію поведінки чоловіка, адже він зовсім не проти того, щоб його батьки так нахабно висмоктували із сімейного бюджету останні гроші, як паразити. Адже нам ще треба кімнату для дитини облаштувати, яку ми плануємо вже незабаром завести. Такими кроками у нас не лишиться грошей навіть не банальні підгузки.