Коли я дізналася, що свекри живуть далеко від нас, в сусідньому містечку, то мені стало так радісно на душі. Я думала, що зможу спокійно собі жити, не залежати від набридливої свекрухи, не вислуховувати її настанови. Але я помилялася. Свекруха стала щотижня приїжджати до нас і залишатися з ночівлею на всі вихідні. Мене це драт ує, навіщо вона вза галі приї жджає, якщо нічого не робить і ніяк мені не допомагає. Вона каже, що сильно сумує за онуками. А сама навіть не грає з ними, ні гуляє, ні робить уроки.
Зате вона любить налити собі чай або чогось міцнішого, сісти на кухні і починати розповідати мені про свою молодість. При чому я в цей момент займаюся прибиранням по дому. І мені не особливо хочеться слухати її вихваляючи розповіді про те, яка вона молодець. Свекруха хвалиться, що отримала дві вищі освіти і влаштувалася на хорошу роботу. Хоча, по факту, це чоловік її влаштував. Вона розповідає, що добре і близько спілкується з високопоставленими людьми і дуже впливовими діячами. Хоча була у них просто секретаркою. Тільки ось чомусь замовчує цікавий факт з її біографії . Їй від батьків дісталася дача. Так вона її продала, а на всі гроші гуляла.
Гуляла довго, кілька років. Та так розгулялася, що грошей не залишилося. Так що і онукам нічого не дісталося, ще мене чогось навчити хоче. Мене дратують її хвалебні промови самій собі. Таке відчуття, що вона приходить до нас тільки для того, щоб розповісти, яка вона молодець. Я вже перестала звертати на неї увагу. Забираюся, готую, займаюся пранням… а на тлі як радіо свекруха щось розповідає. Шкода тільки, що це радіо вимкнути або зменшити не можна..