Колись давно, моя колишня свекруха займалася торгівлею, у неї навіть точка на базарі була; в той час, коли здоров’я дозволяло, вона покупала речі, потім продавала втридорога, у неї було дуже багато знайомих, всі намагалися підтримувати з нею зв’язок. Навіть я, коли заміж виходила, то подруги казали, що мені дуже пощастило, так як свекруха має такий бізнес. Спочатку все було добре, у нас народився син, свекруха його дуже сильно любила, у неї вже не було такого бізнесу, тому у неї було багато часу, яке вона з задоволенням проводила з онуком.
Вона купувала йому одяг, але постійно говорила, що їй ця одяг обійшлася дуже дорого, що до пенсії ледве протягне. Я не могла зрозуміти, чому вона і дарує, і це говорить, але я намагалася нічого їй не говорити, не псувати з нею стосунки. Потім я народила другого сина, вона допомагала мені доглядати за ним, я була так вдячна їй. Так вже вийшло, що я дізналася про те, що у чоловіка коханка, я звичайно ж влаштувала скандал, розлучилася з ним і стала просити алім енти. Потім він навіть перестав ці аліменти платити, мені було дуже важко.
Я згадала, що свекруха все ще займається продажем дитячого одягу, правда, привозить вона дуже мало, я поговорила з нею, сказала, щоб вона приносила одяг, а я буду його купувати. Вона продавала мені одяг, а потім я дізналася, що подруги дарували їй, щоб вона нам дала, а вона брала і продавала це, ще й дорого. Подруга моя, коли побачила ціни, то просто жахнулася; вона не могла повірити в те, що рідна бабуся може ось так вчинити з онуками.