Мій хлопець завжди відрізнявся запальною і буйною вдачею. Він міг розлютитися і накричати на мене, але ніколи не опускався до образ. Але після весілля та народження доньки чоловік змінився на гірший бік. Він став страшенно нервовим і дратівливим, міг на порожньому місці вчинити сkандал, і сказати щось образливе. А нещодавно став ображати і обзивати мене останніми словами, навіть якщо ми знаходимося в громадському місці. Мені завжди було соромно за його поведінку, але розлучатись і руйнувати сім’ю через це я не хотіла. Незважаючи на це, в усьому іншому все було добре. Він любить мене і дочку, а після св арок та істерик вибачався, і обіцяв більше ніколи не кривдити. Після бурі наступало затишшя.
Він поводився як зразковий чоловік та батько. Дбає про нас. Давав додаткові гроші на особисті покупки і займався з донькою. Але потім його заклинювало, і все починалося спочатку. Потік словесного бруду, який потім не так просто забути. Через постійний стрес, за три роки шлюбу я схудла на п’ятнадцять кілограм, сильно змарніло обличчя, і почало випадати волосся. Через невроз почалися проблеми зі шкірою та зубами. Мої батьки його ненавидять, вважають деспотом та тираном. Попереджали мене, що колись чоловік може опуститися і до рукоприкладства. Батьки посварилися з ним і ніколи не приходили до нас у гості. Я дуже сподівалася, що він зміниться, але зараз дуже сумніваюся в цьому, мені вже здається, що це назавжди. Не хочу все своє життя прожити у стресі, терплячи образи. Боюся, що така поведінка позначиться і на нашій дочці.
Боюся зіпсувати нерви дитині. Розмовляла із його батьками, просила допомогти мені. Але коли він про це дізнався, вчинив величезний скандал. Сказав, що я ні на що не придатна, безглузда мати і неслухняна дружина. Вважав, що сам повинен зайнятися вихованням доньки та ростити дитину поодинці. Для мене ця загроза стала останньою краплею. Я зібрала речі і поїхала до батьків.