Ми з дружиною через багато пройшли разом, ледве, фактично, вибралися з бідності. Нам ніколи не подобалося виховання дітей із багатеньких сімейств, ніколи не розуміли психологію дітей мажорів. Навіть їхнім батькам не подобалася така поведінка своїх дітей, принаймні тих, кого ми знали. Вони у всьому звинувачували себе і думали, що проблема у їхньому вихованні. З того часу ми вирішили виховати свою дитину інакше, але все виявилося не так просто. Ми намагаємося досі породжувати любов до праці у своєї дитини, але у нас самих робота відриває стільки часу,
що донести весь тягар наших знань дитині просто фізично не виходить. Нам дуже хотілося виховати у дитині самостійність, щоб вона не ставав нашою “тінню”. У результаті наша дитина виросла так, що вона просто все витрачає і ледве вчиться. Витрати не настільки катастрофічні, звичайно, за моїми мірками, але й з навчанням вона має проблеми, проте справа до відрахування поки не дійшла. У неї є великий потенціал стати у кілька разів кращою, та ще й з огляду на те, в якому хорошому університеті вона навчається. Дружина твердить, що треба бути з нею жорсткішим, але я проти цього, адже вона вже доросла і виховувати її таким чином, у такому віці, не має сенсу.
Вона вже сформувалася як особистість і нам уже лише залишалося дати їй якийсь напрям, щоб зрештою вона сама знайшла собі те, що їй подобається і що в неї виходить. Я думав, що може нам з дружиною варто з нею частіше говорити, ніж давати їй класичне виховання? Адже вона теж доросла та спілкування вимагає відповідне . Ми готові будемо на всілякі старання, адже просто скаржитися не має сенсу та й не по- нашому. З злиднів ми вибратися зуміли, зуміємо і поставити нашу дочку на правильний шлях.