Я вийшла заміж рано, у 22 роки вже народила сина, а за два роки доньку. Після школи я тільки-но встигла вивчитися на перукаря. А потім як пішла у деkретну відпустку, так тепер кілька років із неї не виходжу. Насправді мені вже набридло сидіти вдома. я не розвиваюся, не спілкуюся з людьми. Мені хочеться погуляти із подружками, почати займатися собою. А у дітей уже підходить вік іти в садок. Але що хвилююче для мене-фінанси. У нас працює тільки чоловік, він заробляє добре, ось тільки у мене таке відчуття, що ми живемо як бідні.
Він мені дає гроші строго на комунальні витрати та на їжу. Якщо потрібно купити щось дітям, то він сам купує, при тому найдешевше, а отже – неякісне. Сам чоловік теж ходить у всьому старому. Футболки та светри заношує до дірок. Я вже не говорю про себе. Вільно піти в магазин і купити собі якусь річ я могла лише до пологів. А зараз усі гроші у чоловіка, і щоб купити щось із косметики мені доводиться довго його вмовляти та просити . А мені набридли такі приниження. Я сказала чоловікові, що я хочу повернутися на роботу. Але я надто багато часу провела вдома, тому мені потрібно пройти курси перукаря, щоби все згадати. Але чоловік відмовляється давати мені гроші на ці курси,
каже, що дуже дорого. Я вже йому запропонувала угоду. Як тільки відпрацюю перші гроші, то одразу поверну чоловікові всю суму, яку візьму на курси. Але він знову не згоден, каже, що тоді я менше часу приділятиму дітям, але вони ж будуть у садочку в цей час. Жодні переконання на мого чоловіка не діють. Я не знаю, що мені ще почати, щоб почати заробляти свої гроші і не залежати від нього.