Коли я познайомилася з ним, була впевнена, що він саме той, з ким я зможу жити до кінця життя. Батькам він не відразу сподобався: сирота, який жив з бабусею і дідусем, невпевнений у собі, безробітний. Але мені вдалося їх переконати, і скоро мої батьки погодилися на наше весілля. Вони готові були допомогти у всьому. Папа влаштував зятя до себе на роботу, і вони порозумілися. Мама теж любить зятя, а він вважає її своєю рідною матір’ю. Після відходу з життя його бабусі ми переїхали в її квартиру, і там я народила дочку. Він багато працював, трудився, приходив додому втомленим.
Іноді навіть не встигав повечеряти. Він працював без вихідних, а я сиділа з дитиною. З роками він мені перестав подобатися але у мене немає конкретних претензій до нього. Просто його присутність ставала якоюсь неприємною. Я хотіла, щоб він поїхав і не повернувся більше, але батьки продовжували його любити і цінувати більше, ніж мене. Ми часто сварилися, і я дуже хотіла розлучитися, але боялася батьків. Адже він став для них рідною і близькою людиною. Я навіть почала фліртувати по Інтернету відкрито, щоб він побачив все своїми очима.
Не знаю, як вчинити. Мама з татом точно не схвалять моє рішення про розлучення: адже вони дали йому шанс і були їм дуже задоволені. Він їх вважав рідними, вони швидше відвернуться від мене. Але так більше не може тривати. Мені огидно перебувати з ним поруч в одній квартирі, в одному ліжку. Я рада, коли його вдома немає. Мене кидає в тремтіння від неприязні, коли він намагається вночі до мене доторкнутися. Я дуже хочу, щоб він побачив мою переписку і подав на ро злучення. Я не люблю його. Але мене лякає інше-мої батьки! Вони з розуму зійдуть, якщо дізнаються про моє рішення.