У мене є двоє чудових онуків. Але коли я приходжу до них у гості, то постійно роблю їм зауваження , адже це просто неможливо, вони некеровані та нікого не слухають. У цьому вся вина моєї невістки, вона неправильно виховує дітей. Коли я роблю їм зауваження, вони мені відповідають, що мама їм дозволила. І невістка починає за них заступатися, ось вони і дозволяють собі всі вільності, бігають та шумлять. Дітям вже по 6-8 років, а вони зовсім нічого не вміють робити по дому. Я їм говорю, хоч квіти полийте на підвіконні або посуд допоможіть мамі помити.
Але невістка відразу ж каже їм піти пограти, і ніяк їй допомагати не треба. -Вони так і виростуть, твою працю цінувати не будуть. Нехай навчаються, поки що маленькі. -Ні, я не хочу забирати у них дитинство, нехай краще грають. Те саме стосується і подарунків. Вони купують дітям стільки всього та просто так. Щотижня вони приїжджають із магазину іграшок з якимись коробками та пакетами. Я розумію, що вони мають можливість купити дітям іграшки, але не в таких же кількостях. -У нашому дитинстві ми дарували дітям іграшки за щось.
Якщо хорошу оцінку в школі отримав або весь рік добре поводився. -Я не хочу мучити дітей. Нехай грають у те, що їм цікаво й у те, чого хочеться. Навіщо ставити якісь рамки? -Так у них уся мотивація пропаде. -Мотивація має бути тому, що вони самі хочуть чогось навчитися, а не тому, що вони за це отримають іграшки. Дивні у невістки методи виховання. Ми ніяк не можемо знайти спільну мову в цій темі. Ось мине час – і вона зрозуміє, що треба було мене слухатись.