Сина, з дворічного віку, я виховувала одна. Чоловік пішов від мене до іншої. Пройшли роки, син виріс, змужнів, одружився на Людочці. Вона стала мені дочкою, народила сина. Я була найщасливішою матір’ю, свекрухою, бабусею. Адже в сім’ї дітей все складалося добре. Тиждень тому я стала свідком того, що може стати катастрофою для мого світу. Гуляючи по парку з онуком, я натрапила на парочку на лавці що цілується. У чоловікові впізнала сина. Я ледве-ледве встигла згорнути на іншу алею, щоб онук не побачив батька.
Вдома я вирішила поки що нічого не говорити Людочці. Спершу захотіла подивитися в очі синові. Але в цей день він не прийшов додому спати. Подзвонив дружині, попередив, що на роботі у них НС, і він залишається на чергуванні. Я проплакала всю ніч. Яка НС? Яке чергування? Ясно адже, залишився з тією, з іншою! Ось чим не влаштовує дружина?! Розумниця, красуня. Відмінна господиня будинку, з престижною роботою,а з хорошою зарплатою. Мене чоловік кинув, ну ладно. Я-то була сільською простачкою. А Людочку за що? Я була впевнена, що виховала чоловіка, відповідального за свою сім’ю. Виявилося, що виростила бабія, копію його татуся. Я не стала чекати повернення сина з роботи. Не витримала.
Пішла туди сама. Спробувала почати говорити спокійно. Але він сказав, як відрізав: «Це моє життя! Не лізь туди, куди не треба лізти!». Ну і я не промовчала. Влаштувала йому такий сkандал, що чортам в пеклі стало нудно. Накричала на нього. Поставила всю зміну на вуха. Після довго сиділа в парку. Що робити? Закрити очі або розповісти невістці? У другому випадку розлучення неминуче. Та й перший варіант не відомо до чого призведе. З сином не розмовляю. Людочка в подиві. Не знає, через що ми посварилися і намагається нас помирити, бідненька. Як вибити з сина дурь? Не знаю. Впевнена в одному, невістку з онуком я не кину ні за що.