Я тисячу раз говорила сину , що не треба одружуватися з жінкою, у якої вже є дитина. І він, звичайно, мене не послухав. Він одружився, а проб леми тепер у мене. Син винаймає квартиру неподалік нашого будинку. Фінансово ми їм не допомагаємо, вони все тягнуть самі. Його дружина народила нам онука і зараз перебуває у декреті. У вихідні вони часто просять нас допомогти їм – і посидіти з дітьми. Я не проти. З рідним онуком – завжди будь ласка, а от чужа дитина мені не потрібна. І тут невістка починає мене шантажувати. Каже, що якщо я не візьму її дитину,
то вона не дозволить і власному онуку зі мною бачитися. А навіщо мені її дитина, та ще й з таким неприємним шантажем? Хоча я люблю онука та дуже хочу спілкуватися, я не піддаюся на провокації. І тут моя невістка вирішила об’єднатися з іншою невісткою проти мене, але дружина старшого сина відмовилася і розповіла все моїй дочці. Потім наша дурна невістка вирішила звернутися до моєї дочки, щоб та вмовила мене допомогти з дітьми, або допомагала їй сама. Моя дочка теж не проти допомогти братові, але вона не хоче доглядати чужу дитину так само, як і я
Невістка навіть одного разу влаштувала скандал: плакала і намагалася нав’язати нам думку від того, що дітей не можна розлучати. Але всі її благання жодних результатів не принесли. Потрібно було думати, перш ніж наро джувати нікому не потрібних дітей. А ще я порадила їй сходити до пси холога і зрозуміти своє ставлення до власної доньки, бо мені здається дивним те, що вона намагається її нав’язати. Вона звичайно ж образилася, але мені байдуже. Нехай краще подумає про те, як вирішити власні про блеми, а не ображатись на всіх оточуючих.