Михайлу тридцять п’ять років, і він одружений шість років. Дружину дуже любив. Його засмучувало те, що вони не мали дітей. Дружина цілком здо рова , і він теж. Але дружина не хотіла мати дітей. Вже не раз Михайло порушував це питання, але кохана відповідала, що не народжуватиме. Дружина кілька разів пропонувала взяти дитину з дитбудинку, але Михайло був проти цього. Навіщо брати чужу дитину, якщо можуть наро дити свою. Так багато сімейних пар, які мріють про дітей, але не можуть їх мати через проб леми зі здоров’ям. А вони мають всі можливості, тільки дружина не хоче.
Вона любить дітей, просто боїться самого полог ового процесу. Каже, що пологи забирають здо ров’я та молодість, і це дуже болісний процес. Але ж наші мами нас наро дили? Якби вона могла взяти на себе народження дитини, то зробив би це без роздумів. І потім їм уже не по двадцять років, час не чекає. Нещодавно Михайло розповів все своїй матері. Хотів попросити у неї поради, але зробив тільки rірше . Мати зателефонувала дружині сина і намагалася переконати її не боятися пологів. Дружині це дуже не сподобалося, і вона влаштувала скандал.
Життя одноманітне без дітей. Він не раз уявляв, як ходитиме з сином на рибалку, або як водитиме доньку на гурток танців. Як вони всі разом у вихідні їхатиму на дачу, до річки. Це так добре, коли в сім’ї є діти. Друг радить покинути свою дружину і знайти ту жінку, яка буде готова наро дити йому дитину. Такої ж думки й батьки Михайла. Йому не потрібна інша, він любить свою дружину, і впевнений, що вона буде прекрасною матір’ю, хоч сама цього ще не розуміє. Тільки як переконати її у цьому? Може , почекати ще трохи?