На даний момент мені вже 24, і я соромлюся того факту, що для того, щоб заспокоїтися та відпочити, ми здали свою дитину до дитсадка-інтернату на пару днів. А вся річ у його гіперактивності. З дитинства він був неймовірно активним хлопчиком. Бігав швидше за нас, я навіть не встигала йому підгузник поміняти, як він по дому голим бігав. Коли синові в обличчя казали, що щось не можна робити,
він починав кидатись іграшками та кусатися. А одного разу в пісочниці він взагалі дитину вдарив, залишивши йому синець над бровою, через що почався серйозний скандал із його матір’ю, під час якого мені довелося навіть штраф заплатити. Бо скільки грошей я плачу на сеанси у всяких дитячих психологів це окрема тема. Багато хто каже, що в цьому винні ми,
балували його в дитинстві ось і росте таким активним, але ж ми його і не балували зовсім, навпаки, вчили бути стриманим і спокійним хлопчиком. Зрештою, довелося йти на відчайдушні заходи і здати його в дитсадок-інтернат . Наші батьки не схвалили наше рішення, але й інших варіантів не запропонували, так що не дуже хвилювало нас їхнє рішення. Наша єдина надія в тому, що дитина сама колись втомиться, з віком заспокоїться, але станеться це, на жаль, не дуже скоро.