Ох, це вже квартирне питання! У скільки сім’ях воно стало причиною ро зладу. Батько, щоб у нас у сім’ї такого не було, купив по однокімнатній квартирі мені та братові. На брата його квартиру оформили. Чому на моє ім’я квартира не була оформлена відразу, важко сказати, але батько загинув в автомобільній аварії, і ця квартира юридично залишилася за мамою. Ну і за мамою залишилася квартира, в якій ми жили всі, вона до цього належала її батькам. Після загибелі батька брат переїхав жити до своєї квартири. Мені тоді було лише сімнадцять, і я думала лише про навчання. Років за два у мами з’явився залицяльник, який перебрався жити в нашу квартиру, тоді ж я переїхала до другої однокімнатної квартири.
Чесно кажучи, мамин залицяльник мені не подобався, тому я попросила маму оформити нарешті належну мені квартиру на моє ім’я. Але мама чомусь не вважала за потрібне це робити. «Живеш у ній, і живи. Тебе ж ніхто звідти не виганяє», — ось і вся відповідь. Тим часом брат привів дружину. З самого початку вони не дуже ладнали. Лаялися з усіляких дрібниць. І зовсім незрозуміло навіщо, за таких обставин, їм треба було заводити дитину. Напевно, думали, що дитина їх зблизить, але цього не сталося. В результаті брат залишив квартиру дружині з дитиною та переїхав жити до матері. Мамі ця новина зовсім не сподобалася. «Не для того батько тобі купив квартиру, щоб ти її дарував комусь». Брату така реакція мами зовсім не сподобалася, адже йшлося про його дружину та сина. Конфлікт вирішився так,
що брат переїхав жити до мене. На той момент я великого лиха в цьому не бачила. (K/K) Йому було важко, і я хотіла його підтримати. Але вже кілька місяців брат живе в мене, не платить ні за комунальні послуги, ні за їжу. Все, що він заробляє, – віддає дружині. Я намагалася вимагати від нього хоч якоїсь участі у витратах, він нічого чути не хоче. Навіть натякнув, що квартира не належить мені і я можу звідти запросто вилетіти, варто тільки мамі цього захотіти. Не знаю, скільки я витримаю в такій обстановці. І як мені бути?