Марія нарешті знайшла час, щоб пройти огляд. Дівчина вийшла з кабінету і побачила жінку, яка сиділа там вже кілька годин. — Вибачте, це не моя справа, — сказала Маша, — але ви сидите в чорній хустці. У вас якесь горе сталося? — Так, чоловік пішов з життя кілька днів тому, — відповіла незнайомка. — Лікар уже йде, не встигнете. Давайте краще сходимо в кафе. — Добре, ходімо… Марія замовила чай і тортик. Алла мовчки сиділа, але потім заговорила. — Ми з Віктором жили разом більше тридцяти років. Дітей завести не вийшло, ми хотіли взяти з дитячого будинку,
але не наважувалися. Мені все ще здається, що він прийде, відкриє двері і увійде. На похоронах було дуже багато людей. Але ось одну жінку я бачила вперше. Виявилося, що у мого чоловіка kоханка була… Роман почався, коли чоловік у відрядження поїхав. Ірина розповіла, що завагітніла. Він просив залишити дитину, але відразу попередив, що зі мною розлучатися не збирається. Чесно кажучи, я не відчувала ніякої злості до цієї жінки і Віктора. Я даже хочу свою квартиру на неї переписати. Коли прийде час,
вони сто відсотків піднімуть питання спадщини… — Я вам дам номер юриста, він допоможе вам. Цікава історія, слів немає… — сказала Маша, поїдаючи свій шматок торта. — Спасибі тобі, люба, що вислухала мене. Вони продовжили спілкування. Потім вони і часто зідзвонювалися. Одного разу Алла призначила зустріч в кафе, щоб розповісти їй важливу новину. — Марія, уявляєш. Юрист вирішив провести тест на батьківство. Виявилося, що батько дівчинки зовсім не Віктор! Ірина придумала цю історію, щоб отримати квартиру, уявляєш? Було видно,
як їй стало легше на душі. — Тебе сам Віктор послав, щоб я дізналася правду… Алла тяжко захворіла, Марія завжди була поруч. Незабаром Алла пішла з життя. Марії подзвонив нотаріус і сказав, що їй залишили квартиру… Щотижня Марія приносила квіти на могилку подруги. Була вдячна долі за таку людину. Марія продала квартиру, поставила красивий пам’ятник подрузі і купила невеликий будиночок собі. Ось так і закінчилося знайомство, яке було призначено їм обом долею…