Даша із двома дітьми живе одна у своїй власній квартирі. Зараз дівчина нічого не потребує, але спочатку їй доводилося ох як несолодко. Двоє дітей, одному 5, другому 2. Багато роботи, ліkарняні в дітей, святкові ранки, а там і перший клас, перші літери, проекти… як з усім впоратися – Даша не знала. На допомогу прийшли батьки. Дівчина першого ж дня віддала їм ключі від своєї квартири, а ті з радістю займалися онуками – водили їх у садок, до школи, забирали, читали їм книжки, вчили вірші.
Все б нічого, але з часом батьків стало надто багато у житті Даші. Батьки приходили до неї додому, готували, забиралися, перекладали речі на власний розсуд. З одного боку, вони ж хочуть доnомогти Даші, а з іншого боку, якщо доnомога проявляється прочитанням папірців та копанням у особистих речах Даші, то вона, в принципі, не потрібна. Вони були людьми консервативних поглядів. Вважали, що якщо вже жінка роз лучається, то вдруге вона заміж не повинна виходити.
Адже навіть якщо Даша прийме іншого чоловіка до сім’ї, діти не зможуть нормально жити, а там будь-що може піти не так. Словом, не буди лихо, поки воно тихе. А Даша спочатку не сперечалася з батьками, але потім у неї з’явився залицяльник. І вона зрозуміла, що все в них стає лише серйозніше. Тепер Даша не знає, як сказати батькам про появу у її житті чоловіка. Питання в тому, що вона й у таємниці його тримати не може, адже батьки можуть застати його будь-якої миті в будинку доньки. Просто забрати у них ключі не вдасться. Не має Даша такого морального права… вони ж так їй доnомогли свого часу. Але в той же час Даша знає, що якщо вона скаже про свого чоловіка прямо, сkандалу не уникнути.