Я місяць тому наро дила другу дитину. Коли про це дізналася моя бабуся, то вона одразу почала збиратися, щоб приїхати до нас за тисячу кілометрів. Я розумію, що у віці вже важко перетинати такі відстані, і сказала бабусі, що краще ми до неї приїдемо, як тільки онука її трохи виросте. Але бабуся й слухати не хотіла, тож через пару днів була в нас удома. Насправді, я була така рада цьому факту, що тепер бабуся поруч. Місяць після nологів пройшов жа хливо. Я практично не спала, завжди була на нер вах. Чоловік працював, засинав прямо на робочому місці. Усі не висипалися.
Навіть мій старший син засинав під час уроків. А все тому, що донечка народилася дуже крикливою. Її просто неможливо було заспокоїти і вкласти спати. Я пам’ятаю, що у своєму дитинстві часто любила приходити у гості до бабусі. У неї просто чарівний голос. Вона постійно щось співала, підспівувала. Її було дуже приємно слухати, одразу так спокійно на душі ставало. І ось бабуся нарешті приїхала. Вона відразу ж підійшла до своєї маленької онучки, взяла її на ручки і стала заколисувати.
Бабуся заспівала ту колискову, яку співала і мені, і моїй мамі в дитинстві. І ось диво: моя донечка заспокоїлася і тут же заснула на руках у бабусі. Потім і чоловік із роботи прийшов, ліг поруч на ліжку і тут же заснув, навіть не переодягнувся. Потім син повернувся з тренування, навіть на до вечері не доторкнувся, і заснув з батьком на ліжку. Я поряд до них лягла. І почала відчувати, як мої очі теж почали закриватися. А бабуся тим часом усе продовжувала співати колискову. У неї справді просто чарівний голос. Так вся наша сім’я заснула. Це був найсолодший сон: ми виспалися ніби одразу на місяць уперед. Тепер щовечора бабуся перед сном співає нам ту саму пісню.