У нас з чоловіком завжди була така мрія – побудувати зону відпочинку на порожньої частини нашої ділянки в селі. Після 2 років економії у нас накопичилося достатньо грошей на побудову миленької альтанки на тій ділянці. Ми не могли натішитися своїй роботі. Тепер ми могли смажити шашлички хоч кожен день! Правда, ми не думали, що майже так і буде. Коли все було готово, ми запросили друзів — відсвяткувати, так би мовити, відкриття нашої бесідки. Всім все дуже сподобалося. Ми вирішили так часто збиратися разом, згадувати минулі дні.
Як виявилося, уявлення про слово «часто» у нас були зовсім різні. Друзі з’явилися вже через 2 дні після «відкриття». Ми з чоловіком тоді весь день провели на городі, і хотіли швидше лягти спати, а не м’ясо смажити. Друзі прийшли до нас з усім своїм, і ми не змогли їм відмовити. Все пройшло прекрасно … для них, а ми з чоловіком намагалися не заснути прямо там, сидячи за столом в альтанці. Потім наші друзі завітали ще через 2 дні. Після цього візиту ми з чоловіком сіли обговорювати часті свята в нашому домі проти нашої волі.
Ми прийшли до висновку, що потрібно поговорити з друзями і пояснити, що це неправильно, але ті відмов не приймали. Після цієї розмови вони прийшли знову і заявили, що ми можемо йти спати, а вони самі про все подбають. Нікого не бентежило, що мова йшла про нашу територію. Нещодавно ми поміняли свої ворота, хвіртку тримаємо закритою, але друзі не перестають стукати і дзвонити нам з вимогами впустити їх кожні 2 дні. Я не розумію, вони серйозно не розуміють відмов або просто будують з себе дурнів заради своєї вигоди?!