Ще в молодості ми перебралися з чоловіком у місто та придбали там трикімнатну квартиру. Ми її нажили своєю чесною та наполегливою працею, багато працювали і довго накопичували. Після цього вирішили і дитину завести. Так у нас з’явився Кирило. Ріс він добрим хлопцем, ми пишалися тим, що він добре вчитися. Але в університеті в нього з’явилася дівчина, невдовзі після цього він повідомив про намір одружитися.
Чесно кажучи, характер невістки нам із чоловіком зовсім не сподобався, але ми й слова проти неї сказати не сміли, бо вважали, що син має право сам вирішити з ким жити, кого любити. Коли молодята одружилися, ми з чоловіком вирішили залишити їм міську, квартиру, а самі перебралися жити до села. Син після весілля сильно змінився і далеко не на краще. Він зовсім нас не відвідує і не дбає.
Ми кілька разів намагалися попросити у нього допомогу, але він завжди знаходив відмовки, щоби не приїжджати. Тільки ми з чоловіком опинилися у дуже скрутному становищі. Через вік працювати вже не можемо, а пенсії на життя не вистачає. Думаємо, що потрібно попросити сина або платити оренду за квартиру, або звільнити житло, щоб ми змогли знайти квартирантів. Бо жити на копійки ми не можемо. На що купувати ліkи та їжу?