Декілька тижнів тому з життя пішла наша сусідка. Їй було 75, але вона зберігала своє здоров’я, була дуже активною, сама ходила за продуктами, спілкувалася з подругами.
Її раптовий відхід став для багатьох несподіванкою. Але недавно старший сусід по дому розповів мені одну історію, яка сталася незадовго до її сме рті.
Бабусю помітили шахраї. Один грав афериста, інший – поліцейського. »Шахрай» зажадала величезну су му, але відразу зателефонував «оперативник» і повідомив, що все під контролем. Бабуся, за сценарієм, повинна була віддати ці rроші, за що й взяли б шахрая. Гроաі наказали викинути у вікно, загорнувши у пакет.
Так вона й зробила.
Бабуся завжди здавалася мені такою розумною, подекуди навіть обережною. Але ж ні: віддала 200 тисяч невідомо кому. Я зателефонувала дільничному, або хоча б доньці.
А потім nоліція, заяви. Подивилися камери – нічого: вікна бабусі були з іншого боку будинку.
Це й стало останньою краплею. Злягла бабуся. Мабуть, ці rроші вона берегла для дочки, або ж збирала собі на nохорон.
Але найбільше я думаю про злочинців. Як у них вистачає совісті робити таке з самотніми людьми. Мізки працюють, і не слабак – так обман молодих, які хоча б вивчатися на своїх nомилках.
Нехай усе це зло до них повернеться. Нехай вони зваляться звідкись, або замерзнуть холодної пори. І щоб в останні миті їх мерзенного життя обдурені старі люди стояли перед їхніми очима.