Ми з Ігорем були одружені сім років, але дитину не могли зачати, хоча за медичними даними обидва були здорові. Дитину нам дуже хотілося, тому сама собою прийшла ідея про уси новлення. Ми зібрали всі документи, почали ходити дитячими будинками. Під час одного візиту ми познайомились із одним хлопчиком, Стасові було три роки. Він мав неймовірно проникливий погляд яскраво-блакитних очей. Він нам одразу запал у душу. Незабаром ми забрали його до себе. Знадобилося два роки, щоб він повною мірою звик до нашої родини, але це того варте. Потім ми не могли уявити життя без цього блондинистого дива.
Стас завжди був розумний не за роками. Коли йому було п’ять, я виявила, що ваrітна. Це стало приводом для величезної радості. УЗ Д показало, що в нас буде дочка. Усі з нетерпінням чекали на появу малюка. Народилася гарна мала. Стас одразу прикипів до неї особливим коханням. Весь час поруч крутився, намагався своїми маленькими ручками мені допомогти. Ми з чоловіком розчулювалися його турботі та увазі. З роками його кохання тільки міцніло до сестри. Він до статусу старшого брата поставився дуже відповідально, завжди оберігав Ірішку, ходив за нею, навчав усьому.
Минулого літа, коли ми були на дачі, ми з чоловіком варили компот на кухні, а діти грали у дворі. Іринці вже три роки було, а Стасові вісім. Ми без проблем залишали її під наглядом. Він краще за будь-якого дорослого за нею доглядав. Діти мали на повиду, бо вікно кухні було відчинене. Але ми змарнували момент, коли через невисоку хвіртку перестрибнула величезна сусідська вівчарка. Вона побігла прямо на Іру, яка сиділа на траві і розглядала квіточки. Перед моїми очима досі ця страшна картина, як дитина сидить, а на неї мчить величезний собака. У мене крик застряг у горлі. Коли собака був за кілька сантиметрів від дитини, Стас загородив їй дороrу собою. Чоловік відреагував оперативно, тому, на щастя, наш синочок відбувся лише одним укусом у руку. Я страшенно тоді злякалася. Але Стас — справжній герой.