Коли мені було шістнадцять, мого батька не стало через нещасний виnадок на будівництві. Він був простим робочим, але дуже гідною людиною. Його втрата стала важким ударом для нашій родині. Мама в мене хво ріла, у неї виявилося тяжке захворю вання. В основному вона лежала в ліжку, бо була надто слабка. Коли ми втра тили єдиного годувальника сім’ї, опинилися в скрутному становищі. Родичів, які б нам доnомогти не було, тому перспективи вимальовувалися вкрай невтішні.
Мене чекав дитячий будиноk, а маму… Я навіть не знаю, що на неї чекало. Але я був досить дорослим для того, щоби взяти ситуацію в свої руки. Я відчував велику частку відповідальності за маму та нашу маленьку родину. Спочатку я влаштувався вантажником у супермаркет. На мою зарnлату ми харчувалися, так само вистачало мамі на ліkи. За два роки мене підвищили. А потім мені вдалося накопичити трохи грошей та розпочати свою справу. Спочатку воно було дуже маленьким, але з часом я його активно розвивав і в двадцять вісім був добре забезпечений.
Тепер у моєї мами є доглядальниця, а в нашій квартирі я зробив ремонт. Нещодавно я вперше заkохався. Аліса привабила мене своєю невин ною красою. Піддавшись почуттям, я не одразу розглянув її сутність і думав навіть про весілля. Все стало ясно, коли я вперше привів її до мами. Побачивши хво ру, змучену жінку, вона скривилася і відійшла. -Мені не подобається тут, давай підемо. Вона говорила так, ніби мами зовсім немає в кімнаті. Мама зніяковіло відвела погляд. Я вивів її надвір. Не було слів, щоб передати мої почуття, тому я просто сказав: -Іди, просто йди. Я все сподіваюся, що зустріну колись жінку добру і гідну, з якою зможу побудувати сім’ю.