Була у мене родичка, дама енергійна і спритна. У бізнес вона пішла мало не попереду всієї країни, наживала і збирала добро, не шкодуючи сил, для сина і дочки. Все в дітей вкладала, а потім захворіла. 20 років боролася з хворобою, спочатку успішно, але потім хвороба стала долати її все більше і частіше. — Все життя намагалася їм все порівну. Ліді квартиру купила двокімнатну, так і через рік старшого сина з однушки в двушку переселила, щоб не заздрив, щоб його наречена проти матері не налаштовувала. Синові машину нову, так тут же і дочцы таку ж, вона ж одна, з чоловіком-неробою жити не стала, — розповідала Валентина. Діти виросли у Валентини розпещені. Син тільки й думав про те, що політична обстановка заважає його успіхам в бізнесі. А що для успіхів треба свою п’яту точку від дивана відірвати, цього він не бачив. Він примудрився одружитися на дуже владній і супротивній жінці.
Оля всім люто заздрила все життя, особливо сестрі Лідії. Ледве в родині починався скандал: — Твоя мама тільки про Лідочку думає! А що у неї син є, її не хвилює. Ось вона Лідочці своє місце на ринку поступилася, а воно краще, ніж те, де твоя мати нас торгувати поставила. Ліда гроші гребе, а ми животіємо. Дурень ти, вимагати у матері не можеш! Ось він йшов і вимагав. Мама поступалася. Зрештою Валентина примудрилася залишити синові з донькою абсолютно рівноцінні місця на ринку, поряд, щоб не заздрили. Невістка встала сама торгувати, а Ліда найняла дівчину, тому що сама вважала за краще працювати в салоні краси і у неї це непогано виходило. Ліда була дівчиною набагато простішою, ніж братик, тільки гроші у неї не трималися: звикла з дитинства ні в чому не знати відмови, як тільки потрапить до неї гривня, так відразу і витрачала.
А потім Валентина захворіла і потихеньку всі свої заначки стала витрачати на спроби врятувати своє життя. Брат тоді сестрі так сказав: — Мамине місце я забираю собі, сам там встану, буду торгувати. Мені потрібніше, ти ж у своєму салоні все одно, на твоєму місці продавець сидить, а у мене дочка в інститут поступила, годувати треба. Ліда з братом сперечатися не стала. Їй і справді — дві точки для торгівлі ні до чого. Вона все більше занурювалася в догляд за матір’ю. Гроші у сестри і матері закінчилися швидко, попросила Ліда у брата, адже матері треба було продовжити курс лік ування, ніби і поліпшення намітилися. — Немає в мене грошей, я все в розвиток бізнесу вклав. Ти з глузду з’їхала, продати мамину точку!
А жити я на що буду? Мати все одно вже не встане, всі гроші вбухали марно! Відвезти в область — відвезу! Ліда повернулася і пішла грошей в борг у двоюрідної сестри просити. Викрутилися, обійшлося. Тільки хвороба лік уванню вже не піддалася. Через місяць Валентини не стало. Пішли брат з сестрою в спадок вступати і стали домовлятися, що мамину квартиру треба продавати, а гроші ділити. Тут брат і дістав грубу зошит: — У мене все записано, чого і скільки я на маму витратив. Так що ділитися будемо — треба врахувати. А ти не записувала, ну і даремно! Лев записав і скільки бензину він витратив, коли возив мати в лік арню, і чеки на продукти зберіг, коли і скільки він мамі їжі приніс … І витрати на … на все. Ліда без звуку віддала йому все.
З решти погасила борг перед двоюрідною сестрою і пам’ятник … Гроші у неї ніколи не трималися. Добре хоч, що мама, поки з силах була, сказала: — Дочка, чую я, що Левко з подачі невістки тебе обійде при розподіл спадку. Ти вже йому не говори, але я квартиру на ім’я твоєї дочки купила. Поки вона маленька, я в неї квартирантів пустила, вже тобі легше буде. Тільки дивись, щоб брат не впізнав. Жадібні вони, а ти проста … Знала мати свого сина!