«А хіба можна змінитися відразу?» — думала Тая. Сьогодні їй виповнилося 55 років, але її ніхто не привітав. Ніколи у її житті цей день нічим не вирізнявся. Хіба що в дитячому будинку — до сніданку подавали щось смачненьке і всі хором вітали винуватця урочистості. До цього Тая і звикла. Тож чекала, що й сьогодні сім’я привітає її хором. А вони просто забули. Тая не стала нагадувати. І не те щоб їй стало прикро, але якось сумно. Тая завжди була дуже тихою. Може тому дорослі, котрі приходили всиновити когось, її не помічали. Після дитячого будинку Тая пішла навчатись у педінститут.
Дуже вже їй хотілося працювати з дітьми і дарувати їм своє кохання. Але ж діти її поривів не оцінили. Вона була надто м’якою для цього жорстокого часу. Учні її не ставили і пропрацювавши до 30 років, Тая вирішила піти. Ще в дитячому будинку вона захопилася шиттям. Вміла підігнати одяг по фігурі, а то й зовсім, сховати щось із нуля. Тим Тая і вирішила надалі заробляти собі на життя. І все вийшло. У квартирі, отриманій від держави, вона почала приймати клієнтів і непогано на цьому заробляла
Ось тут у неї на обрії і з’явився Юрко. Доглядав гарно і скаржився, що натерпівся від першої дружини-зрадниці. Адже він створений для сімейного життя, мріє бути батьком. Слова його були, як бальзам на душу — Тая теж уже давно мріяла про сімейне щастя та дітей. Але виявилося, що Юра мріяв про дах над головою, про таку ось Таю, яка і нагодує, і випрає, і не вимагатиме від нього нічого. Він сидів у неї на шиї та розважався з кох анками. Ох, і натерпілася вона! Але шанувати себе її ніхто не вчив. Чи такому не вчать? Що з нею не так? Чому з нею ніхто не зважає.
Гаразд Юра. Він за великим рахунком чужий. Та донька! Власна дочка, на яку вона готова на все. Чому вона так зарозуміло і нахабно з нею поводиться? Відповідь прийшла сама собою: «тому що ти сама себе не поважаєш, тебе начебто і немає зовсім». Значить, потрібно змінюватися самої. І звичайно ж не відразу. Бунт давно визрів у її душі і тільки зараз виплеснувся. Усе! Досить! Вона виставить їх обох із дому. На мить серце її стиснулося при думці про дочку. Але Тая сама собі дала відсіч: двадцять з лишком років дівці, їй давно настав час ставати на ноги.