Я два роки заміжня. У нас однорічне маля. І наш шлюб на межі розвалу… Все через те, що мій чоловік сильно схильний до впливу родичів. А ті мене не взлюбили. Чоловік обожнює своїх батьків та сестру. Для нього вони завжди мають рацію. Як би ті не обра жали мене, в його очах винна виявляюсь завжди я. Сам не може мене захистити, не хоче вислухати мою точку зору, тільки як папуга повторює ма рення своєї матусі та сестрички.
А як він думав, свекруха з золовкою будуть мене rаньбити, а я мовчки зноситиму? Доводиться відповідати. Вони біжать сkаржитися на мене чоловікові. Ми з чоловіком живемо окремо від батьків. Здавалося б, які проблеми? Я до них не лізу, то хай і вони до мене не лізуть. Але їм обов’язково треба засунути носа у справи моєї родини. І в наш сімейний бюджет, і в наші розмови, і до нас у ліжkо…
А потім ставить претензії, мовляв: я не так на неї подивилася, не так їй відповіла. Претензії висувають не мені, а моєму чоловікові. А він не тільки не захищає мене, а й сам починає читати мені нотації. Ну як жити із таким чоловіком? Він повинен захищати свою сім’ю, але навіть не може провести кордону. Але я не хочу позбавляти дитину батька, не хочу втрачати сім’ю. Порадьте, як можна вирватися із цієї ситуації, зберігши родину?