— Люди ж не ро злучаються через зуби, так? Яка дурість! Ти ж зі мною згодна? Ліза сиділа у затишній вітальні подруги і безперервно плакала. З-за довгого плачу в неї розпухли очі і свербіли, вона їх терла руками лише погіршуючи ситуацію. Чай і торт на столі, остигаючи, залишилися недоторканими. Ганна, присунувшись ближче, слухала уважно та обмірковувала ситуацію. Адже справа була не тільки в зубах або не в них зовсім… Єлизавета та Микита одружилися три роки тому. Це стало для всіх несподіванкою. Для обох це був другий шлюб. Що могло бути спільного у сантехніка та успішного адвоката? Ніхто не міг відповісти на це запитання. Але Ліза виглядала щасливою і огризалася на несхвальні відгуки своєї сім’ї. Через півроку пристрасть стихла і рожеві окуляри спали з очей. Ліза, придивившись, помітила у чоловіка безліч недоліків.
Він, що ледь закінчив школу, був неосвічений, матюкався, не міг нормально сформулювати думки. Ліза почала його соромитися у суспільстві. Микита щиро любив її і часто робив компліменти, пишався нею на людях. Помічаючи помилки та недоліки , вона його намагалася всіляко виправити. Вона хотіла якнайкраще, але Микиту це сильно ображало , і він міг грубо висловитися з приводу її зауважень. Їй було ніяково брати його з собою на заходи, до того ж, згодом їх почали досить рідко кудись запрошувати. Того дня Ліза повідомила Микиті, що збирається на новосілля до Алини. Чоловік здивувався. — Запросили лише тебе? — Ні, тебе теж запросили, але ж ти зуби став лікувати.
Ти ж не поїдеш лякати людей, га? Микиті протезували передні зуби, але він цього не соромився. Він не хотів пускати дружину одну і зголосився поїхати з нею. Ліза весь вечір почувала себе не у своїй тарілці. Чоловік не підходив до її компанії. Він ніяково жартував, розповідав нецензурні анекдоти, надто голосно сміявся. Коли він беззубо розсміявся над своїм черговим невмілим жартом, нерви Лізи не витримали. — Перестань! Скільки людей можна лякати! — Вийшло різко, вона хотіла перевести це жартома, — Ти ще не готовий до сцени. Микита був трохи п’яний і дуже образився на висловлювання дружини. Він, осмілівши під впливом алкоголю,
висловив багато гидотів щодо дружини та її «високого» суспільства і поїхав. Єлизаветі було дуже соромно за зіпсований захід. Вона, червоніючи, перепросила і теж поїхала. Приїхавши додому , вона виявила, що Микита зібрав речі та поїхав. …Ганна дивилася на опухле обличчя Лізи і не розуміла її почуттів. Для всіх було очевидно, що це не найкращий союз. Вони були надто різними. Вона не сказала цього вголос. — Не треба плакати, може ще повернутися. Але Ганна не вірила у свої слова і в душі була рада, що їхній безглуздий шлюб закінчився.