Ми з чоловіком жили у щасливому шлюбі донедавна. Справа в тому, що ми обидва змогли влаштувати наші кар’єри, і дозрів момент поповнення нашої родини. Всі наші спроби зачати дитину були невдалими і ми вирішили пройти обстеження. Виявилося, що мій чоловік є безnлідним і ніколи не зможе стати біолоrічним батьком. Ця новина нас з чоловіком дуже засм утила, але ми вирішили не сумувати. Через деякий час ми стали збирати всі необхідні документи для усиновлення. Коли всі формальності вже були позаду, ми познайомилися з хлопчиком Ванею. Ми одразу ж потоваришували з ним і звикли один до одного.Настав час повідомити про наше рішення нашим батькам. З цього моменту моя свекруха стала активно руй нувати мою сім’ю.
Вона відразу ж подумала, що я безnлідна, і через мене її син ніколи не зможе зачати спадкоємця Перше, з чого вона почала нас до кучати, було наше рішення взяти дитину. Вона вигадала мільйон історій про те, як чужі діти виростають невдячними та жахливими. Ми з чоловіком сказали, що наше рішення є остаточним, і всі змирилися і зраділи за наше поповнення, крім неї. Усвідомивши, що ми не змінимо нашого рішення, свекруха взялася за крайні заходи. Вона почала знайомити мого чоловіка з дочкою своєї знайомої, щоб нас ро злучити. На її думку, ця жінка зможе нас розлучити і народити їй рідного онука. Чоловік уникає будь-яких зустрічей із цією жінкою, але свекруха намагається робити все можливе,
щоб вони могли частіше перетинатися та знаходити спільні інтереси. Нещодавно, вся ця тема остаточно дістала мене, і я їй висловила все, що думаю. Чоловік теж сказав, що поговорить з нею, і скаже, через кого ми не можемо зачати дітей, щоб вона вгамувалась. Справа в тому, що я вже уявляю, як вона прийматиме Ваню. Вона своєю поведінкою може стати на заваді процесу адаптації Вані. Сподіваюся, після розмови з чоловіком вона дасть сім’ї спокій і тепло прийме нашого Ванечку.