Мої батьки завжди виховували мене у суворості. Мені, звичайно, не подобалося таке життя, але я вирішила, що терпітиму до повноліття. Після школи я вступила до лінгвістичного університету, вчитися мені подобалося. Іноземні мови змалку давалися легко. На третьому курсі до нас перевівся хлопець. У нас відразу почалося спілкування і почався бурхливий роман. Усі дівчата заздрили мені. Ми з ним якось по сварилися з якоїсь нісенітниці. У цей час я познайомилася з Андрієм. Він облив мене брудом, коли проїжджав повз. Запросив у кафе, щоб загладити провину.
Через деякий час ми з Єгором помирилися, так вийшло, що я паралельно спілкувалася з двома хлопцями. Андрій був із доброї родини, забезпечений, уважний та дбайливий. Єгор просто гарненький хлопчина, у якого нічого немає. Подвійне життя тривало досить довго. Я закінчила університет , і Андрій зробив мені пропозицію. Єгору я повідомила про те, що люблю іншого, і ми розлучилися. Відразу після весілля я дізналася, що вагітна. Однак були сумніви щодо батька. Але я залишила все як є. Про дитину я повідомила Андрію того ж дня, він був дуже радий. Ми назвали сина Антоном. Все було добре, малюк ріс, радував нас. Я не працювала, ми мандрували світом. Були неймовірно щасливі.
Якось на вулиці я випадково зустріла Єгора. Колишній хлопець уважно подивився на синочка і спитав: «А ти впевнена, люба, що це не мій син? На мою думку, ми схожі з ним?». Я, звичайно, почала заперечувати все це, але він не зупинявся і вимагав від мене тесту на батьківство. Я абияк відбулася від нього, але потім зробила, щоб самій знати. Побоювання були недаремні: Антон не був дитиною Андрія. Доводиться жити в постійному страху, боюся знову зустріти свого колишнього, адже він може легко зруйнувати моє сімейне щастя.