Останні 7 років ми з чоловіком постійно смикалися по знімних квартирах, змінюючи їх одну на іншу. Крім великих витрат, які були неминучі, нам не щастило і з сусідами: то п’ють, то постійні скандали. Бувало навіть затоплювали зверху. Як у молодої сім’ї, питання житла у нас було поставлено серйозно. Ми з чоловіком працювали і кожну вільну відкладали гроші на початковий капітал. Не народжувати ж нам дитину в орендованій квартирі. І тут сталося несподіване – померла бабуся чоловіка і через півроку він міг подати на спадщину. Цього чекала і свекруха. Коли настав час отримання спадщини, свекруха попросила чоловіка продати квартиру і розділити навпіл гроші. Але вона жила у двокімнатній квартирі одна!
Мій чоловік послухався і віддав їй її частину. Вона навіть не посоромилася і при сині перерахувала гроші. Через деякий час ми почали підшукувати житло. Нам пощастило: ми встигли придбати відмінний будиночок на околиці селища, біля лісу. Облаштували ділянку та квартиру придбали меблі, техніку. З нетерпінням чекали новосілля. Але, на жаль, мої батьки не змогли приїхати. Свекруха була вражена красою будинку і вирішила, що залишиться у нас жити, а свою квартиру буде здавати. За нашими здивованим поглядам зрозуміла, що ця думка нам не дуже сподобалася.
Ми намагалися якомога тактовніше пояснити їй, що жити разом ми не збираємося. Свекруха наші доводи не прийняла і влаштувала сkандал. Обізвала нас невдячними : на її думку, ми купили цей будинок за її рахунок. Її ніби прорвало, вона згадала всі старі образи. Зробити ми нічого не могли, довелося мовчки терпіти. Сина вона назвала підкаблучником, і чоловік, викликавши їй таксі, попрощався з нею. Після цього ми перестали спілкуватися. Не знаю, чому свекруха так відреагувала, адже ми окрема сім’я і хочемо жити і виховувати наших дітей так, як нам здається правильніше.