Я весь час чекав маму, думав, що це якась помилка, що мама все ж таки кине все і повернеться до нас, але цього не сталося. Мама не з’являлася, а тато не став приховувати від мене, сказав, що я вже доросла дитина, маю знати, що мама ніколи не повернеться, бо в неї вже своя сім’я та своя дитина. Мені було дуже нудно одному, правда я намагався сам розважати себе, тато ходив на роботу, потім ми ввечері разом відпочивали, гуляли. Я попросив у тата цуценя, але він сказав, що собака — це велика відповідальність, що я ще маленький, а він постійно буває на роботі.
Я звичайно ж тоді засмутився, але нічого не сказав татові, адже тато робив усе для мене, щоб мені було добре та комфортно. Одного разу тато прийшов додому з однією жінкою і сказав, що це моя нова мама і вона буде жити з нами. Я пішов у свою кімнату і плакав, я вважав, що більше не потрібний своєму батькові, і вирішив більше не спілкуватися ні з його дружиною, ні з ним. Мені всі діти у дворі казали, що я більше нікому не потрібен, і мене незабаром відправлять до дитбудинку. Я почав плакати, і навіть коли прийшов додому,
то почув уривчасті фрази, моя мачуха казала батькові, що йому там сподобається і я вирішив, що мене везуть до дитбудинку . Я розплакався, татова дружина підійшла до мене, зрозуміла, що я чув це все, сказала, що, насправді, вони з татом купили дачу та цуценя для мене, тільки хотіли зробити сюрприз; я просто плакав від щастя і зрозумів, що тато мав рацію.