Я поїхала до Італії не від гарного життя. До цього я прожила чотирнадцять років у нещасливому шлюбі. Вийшла заміж за Сергія у 19 років. У нашому селі його родина була поважною, і мої батьки стверджували, що він добрий хлопець. Можна сказати, вони мене вмовили. Але незабаром я зрозуміла, що мій чоловік найбільше любить випивати, а його батьки тільки мріяли, щоб позбутися свого недолугого сина. У 21 рік я вже думала про розлучення, але дізналася, що вагітна. Довелося залишитись, втішало лише те, що був дах над головою. Сергій не хотів мені допомагати та працювати. Як тільки йому вдавалося знайти роботу, він починав пити, і незабаром його звільняли. Спочатку свекри хоч якось допомагали, але згодом це їм набридло.
Коли моїй дочці виповнилося чотирнадцять років, я прийняла важливе рішення поїхати до Італії на заробітки. Наталю довелося відправити до моїх батьків. Це було нелегко, але іншого виходу я не бачила. З чоловіком я відразу розлучилася, адже точно знала, що він ніколи не зміниться. Свекри ж звинуватили мене у всіх бідах, стверджуючи, що це я винна у його пияцтві. – У нормальних дружин чоловіки не п’ють. Ти могла щось вигадати. Я вирушила на заробітки з твердим наміром збирати кожну копійку, щоб забезпечити нам з дочкою майбутнє та купити житло. В Італії мені спочатку довелося нелегко. Я змінювала різні роботи, зустрічала різні сім’ї, але завжди намагалася не витрачати гроші на себе. Носила одяг, який мені віддавали, купувала продукти лише за знижками, а на зустрічі з подругами не ходила. Саме так я змогла за три роки накопичити на квартиру для нас з донькою.
Незабаром я зробила там ремонт та продовжувала допомагати Наталці з навчанням, оплачуючи репетиторів. У результаті вона вступила до престижного університету. Згодом я купила ще одну квартиру для доньки. Спочатку ми її здавали, а потім Наташа вийшла заміж та переїхала туди. Я сплатила її весілля і допомагала з грошима на хрестини дітей. Не розуміла тільки, навіщо вона так поспішає з сімейним життям, адже вона навіть не попрацювала жодного дня. – Доню, може, ти знайдеш роботу? Навіщо ти отримувала диплом? – Мамо, на кого я залишу дітей? Послуги няньки зараз дуже дорогі. Наташа постійно скаржилася на нестачу грошей, і я завжди допомагала. Згодом вона народила другу дитину. Зять працював, але його зарплати не вистачало. Якось Наташа зателефонувала мені з проханням: – Нам не вижити без твоєї допомоги. Дай десять тисяч євро на бізнес, ми згодом все повернемо.
– Який бізнес? – Хочемо відкрити магазин. Я дала гроші. Наталя закупила товар, орендувала приміщення, але ні вона, ні зять не займалися бізнесом всерйоз. Коли розпочався карантин, вони все втратили. Останнім часом їхні справи йдуть ще гірше. Наташа, як і раніше, не працює, а тепер і зять сидить вдома– його звільнили. Я продовжую працювати, щоб допомагати їм, але навіть на старість не можу відкласти. І ось нещодавно дочка знову зателефонувала з проханням, від якого я просто обомліла: – Мамо, дай дві тисячі євро.
– На що? – Є путівка до Туреччини, хочу з’їздити з дітьми. – А це зараз справді необхідно? – Ти що, не хочеш, щоби онуки поправили здоров’я? – Їдь із ними до Карпат, це вийде дешевше. – Тобі що, шкода? – Звичайно шкода! Мені ці гроші з неба не падають! Я розповіла про це подругам, і вони лише посміялися. – Ти зовсім дурна! Сама живеш на макаронах, щоб вони там шикували? Досить уже утримувати дорослих дітей. Нехай дочка піде працювати, а зять сидить з дітьми, раз він вдома. Я подумала і запропонувала Наталці альтернативу: – Доню, я хочу поїхати додому на два місяці. Приїжджай на моє місце, якраз заробиш собі на відпочинок. Робота нормальна, сеньйора хоч і лежача, але у своєму розумі. – Мамо, ти що, хочеш, щоб я мила стару? Я такого робити не буду! – Значить, до Туреччини ти не так вже й хочеш. Ми посварилися, і я зрозуміла, що всі ці роки лише псувала їй життя. Наталка не дякує мені, вона сприймає мою допомогу як належне. Що мені тепер робити? Припинити надсилати гроші? Але що якщо онуки голодуватимуть? Як бути далі?