Я ніколи не припускала, що моє життя так зміниться, що моя дитина буде на заваді і я не зможу нормально жити, оскільки від неї дуже багато проблем. Справа не у вихованні дитини, не в тому, що я не можу заробляти і годувати свою дитину, а в тому, що я буду самотня і без чоловіка. Усі чоловіки добре ставляться до мене, доки не дізнаються, що в мене є дитина. Його батько пішов від нас. Була надія, що в моєму житті з’явиться одна порядна людина. Я думаю, що винна в цьому дитина. Оскільки всі чоловіки скасовують зустрічі, коли дізнаються, що я мама-одиначка.
Іноді в мене бувають такі думки, що я хочу його віддати до будинку малюка. Що моє життя зміниться, якщо я буду одна, без нього, що з’явиться гідний чоловік, і я щаслива. Знаю, що це цинічно, заради свого життя псувати дитині життя, хіба не гірше жити з самотньою матір’ю. Я б нікому не радила залишатися з дитиною. Я б хотіла, щоб усі жили тільки для себе, а дитина лише тягар. Про це рішення і про цю розмову я вирішила порадитись з матір’ю, знаючи, що вона буде проти мого рішення. Не знала, як вона відреагує та чи допоможе мені з цим питанням.
Я порадилася із подругою, яка дуже погано відреагувала і навіть розмови не продовжила. Я від неї такої поведінки не очікувала. Ми з дитинства знаємо один одного. Але незабаром мені доведеться ухвалити серйозне рішення. Не знаю, чи буде воно правильним, але я хочу змінити життя на краще. Якщо я сама сидітиму і чекатиму того, хто буде зі мною щасливий і з дитиною, то я так і залишуся одна, адже час іде, а я молодою більше не буду.