Ми з чоловіком — звичайні роботящі люди, чоловік працює на заводі, я ж працюю в шкільній їдальні як кухар. Заробляємо нормальні гроші, не багатії, звичайно, але на все вистачає. Коли наша донька народилася, ми думали, що треба зайнятися відкладанням грошей, щоби купити їй квартиру. Донька нас постійно радувала своїми успіхами, вона була відмінницею. Я так радувалась за неї, і рада була також через те, що її цікавило лише навчання, що хлопці були на останньому місці. Після навчання вона вступила до інституту, вступила на безкоштовне.
Навчалася дуже добре, після навчання хотіла побудувати кар’єру. Ми з чоловіком навіть якось натякали на те, щоб воно і про особисте життя задумалося. Щойно вона закінчила, у її житті з’явився хлопець, вони почали зустрічатись. Якщо чесно, я не розуміла, що у неї відбувається, адже вона нічого не говорила, одного разу лише фотографію показала. Вона говорила, що вони — творчі люди, я захотіла познайомитися з ними, питала постійно, коли вона приведе нареченого, щоб ми познайомилися. Щоразу вона вигадувала якусь відмазку, казала, що вони зайняті. Ми так і не познайомилися з ними, а дочка оголосила про своє весілля за день до цього, сказала, що вони просто поїдуть до РАГСу,
а потім з кількома друзями підуть у ресторан . Мені все це здавалося дивним, я стала вже сумніватися в тому, що вона має чоловіка, але вона потім нам відео показувала. Мені почало здаватися, що дочка соромиться нас, тому й не знайомила, я навіть запитала у неї прямо, а вона сказала, що просто сім’я чоловіка не зрозуміє нас, адже ми люди з іншого світу. Зараз ми намагаємося з чоловіком не спілкуватися з ними, щоби дочка себе погано не відчувала.