У мене є обожнюваний молодший брат. Я старша за нього на 10 років, і дбала про нього, як про сина. Завжди у всьому він був у мене на першому місці. Всі навколо твердили, що я його розпестила, і коли брат одружиться, то буде користуватися слабкістю дружини. А вийшло все навпаки: він став підкаблучником. Я не могла знайти з невісткою спільну мову, мене дратувало її прагнення всім командувати, ще вона була жа хливо жадібною. Коли приїжджала до нас в гості, то завжди привозила подарунки і мило спілкувалася з моїми дітьми. Але недовго у неї виходило приховувати свою сутність.
Як тільки брат купив квартиру, невістка почала командувати. Віддалилася від нас, не дзвонила, не запрошувала в гості, а на наші запрошення все відмовлялася, мовляв, грошей немає. По приїзду батьків, вона пригощала їх чаєм з печивом, виправдовуючись, що все жахливо дорого. Коли вони покликали нас на новосілля, ми були шоковані її святковим столом: він був напівпорожній, а про випічку або цукерках і мови не було. Через півгодини стіл був уже чистим, і по незадоволеним поглядам невістки я зрозуміла, що пора йти.
На свій день наро дження вона нас не покликала. Наближався день народження брата, я заборонила їй псувати його день. Вона через силу погодилася накрити стіл. Тільки була одна умова: приходьте без дітей. Я розлютилася, як можна бути такою жадібною? Добре, що чоловік вчасно відібрав у мене трубку, а то я вже збиралася все їй висловити. Мені прикро за брата, я його ростила, а його дружині мої діти не подобаються. Він же замість того, щоб дружину на місце поставити, мовчить. Я вирішила не їхати нікуди — і привітала брата по телефону. Думаю, невістка була тільки рада.