— Якщо це так, — сказав Степан своїй дружині Марті, — я теж сідаю на дієту, у мене двадцять кілограмів зайвої ваги. Марті нещодавно видалили жовчні камені та пошкодили підшлункову залозу, тому лікар порадив їй сісти на дієту. Марта знала, що її чоловік любить добре повечеряти. Мама Степана постійно нагадувала їй, що чоловік має бути ситий. Корисна їжа з’явилася на столі після того, як Марту виписали з лік арні. — Дивись, Марто, у мене пояс почав застібатися, — сказав Степан, — я сьогодні почуваюся набагато краще. Марта помітила, що її чоловік став свіжішим і підтягнутим.
— У тебе ніс стирчить і все, — жаліла мама Степана, — Я принесла тобі сало. Завтра я приготую твої улюблені тістечка і доставлю їх тобі. — Ми нічого їсти не будемо і все віддамо сусідам. Вони попросили не вводити їх в оману. Аналізи Степана були добрими після того, як він скинув 10 кг. Степан роздав пиріжки товаришам по службі, а дочка схопила сало. Степан мав ювілей. На день народження його мати зазвичай приносить свої страви. — Мамуль, ми на вихідні їдемо, тож не готуй. Ми вирішили погуляти та подихати свіжим повітрям. Його мати приїхала зі скринькою домашніх солінь. — Але ми все одно поїдемо, — говорила Марта, — якщо вона не хоче нас слухати, то це її справа.
Наші переваги її, схоже, не хвилюють, то чому ми повинні виконувати її забаганки? — Давай віднесемо все це до дочки в общагу і підемо рано вранці, — запропонував Степан. Саме так і вчинили. Вранці його вітали всі, крім Степанової мами. Вона була в люті. Прийшовши додому, подружжя виявило під дверима їжу та послання від мами «Ти позбавив мене найзначнішого свята в моєму житті.» — Можливо, я зайшов надто далеко. А як ви вважаєте, день народження – це свято того, хто народився, чи того, хто нар одив?