Те, що мама мого чоловіка – з дивностями, я знала ще до весілля. Ну, я намагалася її зрозуміти: єдиний син, материнські почуття і т. д. Але перші дзвіночки продзвеніли якраз тоді, коли ми стали готуватися до весілля. Майбутня свекруха повністю інтегрувалася в усі процеси, говорила, мовляв, їй не важко, і навіть в радість. Але всього через пару днів вона говорила мені наступне: — Ось твоя мама і молодець: тільки в гості ходить, їсть, n’є, а я все звалила на свої плечі, навіть зітхнути секунди немає.
Але я прекрасно знала, що мама кілька разів щиро намагалася мені допомогти. Оскільки наша хво ра бабуся була повністю під моєю опікою, я всіляко відмовляла її. До церемонії залишалося три тижні, коли ми з чоловіком почали планувати медовий місяць. І тут, на самому ж першому плануванні, до нас підсіла свекруха і сказала: — Цей варіант вийде дорогим для трьох. Давайте шукати щось бюджетніше. Спочатку ми з чоловіком не зрозуміли, про що це вона говорить, але, побачивши наші здивовані погляди, свекруха сама порозумілася:
— А що? Я стільки орала, повністю організувала весілля. Маю право і на відпочинок. Ми не могли вимовити ні слова. А потім чоловік, прийшовши в себе, став пояснювати, що медовий місяць – він для двох, як тут же свекруха почала обливатися сльо зами. Сталося це 4 дні тому. За цей час свекруха нічого нам не сказала: заявила родичам, що весь процес по організації вона доведе до кінця, але на весілля не прийде. Якщо я правильно розумію, поки ми не купимо їй третю путівку, спілкуватися з нами вона не збирається. Що робити-поняття не маю.