Не можу похвалитися відносинами в своїй родині. Справа в тому, що мама завжди любила молодшу сестру, а на мене їй було наплювати: бачте, я була незапланованою дитиною. Виросла абияк, вступила до інституту, переїхала в місто – там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Оскільки обидва були приїжджими, то все починали з нуля. Родичі чоловіка хоча б продукти надсилали, а від моєї сім’ї я нічого і ніколи не отримувала. Спочатку я познайомила його з моєю мамою, а потім і він мене зі своїми батьками. Дві сім’ї — а як небо і земля. Одружилися, взяли квартиру в іпотеку, наро дили доньку.
Одного разу я дізналася, що сестра збирається заміж. Зале тіла від свого кавалера-але той в самий останній момент зл ився від відповідальності. Як би там не було, сестра наро дила. І почалося: мама постійно дзвонила мені і вимагала, щоб ми допомагали сестрі та її доньці. А те, що я в декреті і ми ще платимо іпотеку – її якось не цікавило. Все, що я могла зробити, це вислати сестрі речі моєї дочки, з яких вона вже виросла, адже була на два роки старша за свою двоюрідну сестру. Речі були практично новими. Я зібрала все в сумку і відвезла до них. Мама з сестрою видавили з себе «спасибі».
Мабуть, не сподобалося їм, що речі були не новими. Через кілька років, коли моя дочка повинна була йти в третій клас, А племінниця – в перший, мені подзвонила сестра і попросила купити шкільне приладдя, мовляв, в їх маленькому містечку не все можна знайти. Більш того, прислала мені список. Я чомусь знову вирішила допомогти, але купила стільки, скільки дозволяв мені бюджет. Коли мама з сестрою отримали мою посилку, то подзвонили мені і почали по черзі обурюватися, мовляв, список не повний. Я повісила трубку і вирішила більше не зв’язуватися з цими людьми.