З Віктором я познайомилася на студентській вечірці. Я одразу в нього закохалася. Через півроку стосунків він запропонував мені одружитися. Я, не довго думаючи, погодилася, бо дуже його любила. Перший рік ми жили у квартирі, яку я винаймала. Я взагалі з області, а Віктор був місцевим. У місті також жила його мама, Антоніна часто нас відвідувала, ми теж часто ходили до неї в гості. Хоча стосунки у нас були не найкращими. Був класичний сюжет відносин невістки та свекрухи. Антоніні Ігорівні не подобалося, як я готую, як я прибираю, як я господарюю, зрозуміло, вона періодично мені це висловлювала.
Роботу за професією мені знайти не вдалося, тож жили ми на зарплату Віктора. А потім я заваrітніла. Якось напередодні Нового року мати Віктора за хворіла, і він переїхав до неї на тиждень, щоб доглядати. А потім оголосив, що ми будемо жити у його мами. Тут моє життя перетворилося на пеkло. Крім того, що Антоніна до мене постійно чіплялася, вона налаштовувала Віктора проти мене. Я була на п’ятому місяці ваriтності, коли чоловік оголосив, що ця дитина йому не потрібна, мовляв, Маша, сама її виховуй. Мене вигнали з квартири без гроша у кишені. Добре, що я маю чудових батьків, які мене підтримали. Вони приїхали та забрали мене додому.
Незабаром у мене народилася чудова дочка. Коли їй був рік, я зустріла Павла. Павло став для мене чудовим чоловіком і добрим батьком для моєї дочки. Минуло п’ять років, якось мені зателефонували з незнайомого номера. Піднімаю слухавку і чую голос колишньої свекрухи: -Люба, привіт, як ви? Все у вас гаразд? Як моя онука поживає? Я тоді завмерла. Невже вона забула, як вигнала мене вагітну надвір? Я їй відповіла, але холодно, дозволила приїхати в гості та відвідати дитину, але я їх ніколи не пробачу за їхній вчинок.