Збираючись вранці у відділення поліції, я не краплі не сумнівався, що вчинив правильно. Ні заперечувати, ні відмовлятися від вчиненого не збирався. Так, я зламав руку людині. Хоча не впевнений, що людині. Чи можна таким вважати чоловіка, який може дозволити собі підняти руку на жінку, яка ледь дотягує йому до пояса? Я зовсім не певен. Справа була минулого вечора. Ми з приятелем після роботи сиділи на зовнішній веранді одного кафе, обговорювали справи.
Потім йому зателефонувала дружина, і він змушений був піти. Я лишився допивати чай. Аж раптом мою увагу привернули гучні звуки з вулиці. -Ти що дура зовсім? Я вже заборонив тобі виходити з дому без дозволу? Всю промову мужика я цитувати не буду, бо там була переважно ненормативна лекція. Я напружився. Чоловік був десь метр дев’яносто, і він кричав на дівчину, що ледве доходила йому до пояса. І коли він замахнувся, щоб уда рити її, я не витримав і схопився з місця. На щастя, руку спіймати встиг і заломив йому за спину.
Від чоловіка несло алkоголем, він матюкався і намагався вирватися. Поруч проходили люди, але ніхто не намагався доnомогти. Я трохи не розрахував сили, і рука його неприємно хруснула. Далі в перервах між матюком мужик нив від болю. Хтось таки здогадався і викликав поліцію. Чоловіка забрали до ліkарні, а мене затримали, щоправда, за кілька годин відпустили, коли я підписав підписку про невиїзд. Дівчина мені зніяковіло подякувала. -Він твій хлопець чи що? Вона кивнула головою. -Кидай його. Не знаю, що буде далі. Але про вчинок не шkодую.