Я завжди сміявся над колегами і друзями, які пильнували своїх обранців і обраниць. Вважав це дивною справою до вчорашнього дня. Хто мене просив прийти додому раніше? Хотів свою дружину порадувати, навіть по дорозі квіти купив. Двері почав відкривати ключем. Наталя, моя дружина, не почула, напевно, тому, що була у ванній. Тому я тихенько почав роззуватися. Васька, ти все доїв? пролунало з ванни. Я мимоволі напружився, бо звуть мене Сергієм. Але є я ще й не починав, бо щойно прийшов з роботи. Незручно приймати їжу, стоячи на одній нозі, а з другої знімати черевик. Почекай, я вже закінчую, вийду, підкладу ще! пролунало з напіввідкритій двері ванної кімнати. Моєму обуренню не було меж. Мені на хвилинку здалося, що це мені почулося. Але потім, прийшовши в себе, подумав: «Ось мої роги і виросли.» Я не знав, що буду робити далі.
В мою голову почали лізти всякі нехороші думки. Я рвонув в кухню, щоб уже там побачити того Васю, який їсть за двох. Але не добіг декількох кроків, адже у мене в очах різко потемніло і я і не прийшов до тями, коли лежав у маленькому коридорчику. Сергію, ти чого? Вибач я не хотіла! вигукнула Наташа, намагаючись підняти мене з підлоги, куди я ліг після зустрічі з дверима ванної кімнати. Її очі були здивованими. Вона явно мене не чекала. — Ти й не винна !? Як ти могла так зі мною вчинити? Я ж тебе любив, для тебе все робив! А ти зі мною так! — обурено продовжував я. — Ти сам винен! Звідки я знала, що ти прийдеш так рано з роботи ?! Ти ж сам двері зачепив, коли я виходила! Куди ти так біг? — у Наташі покотилися сльози. — Хто він — запитав я, намагаючись піднятися. — Хто з тобою, поки мене немає?
— Ти про кого говориш? — здивувалася дружина. Хто там на кухні ?! я спробував встати. В голові все крутилося і я ледве міг збагнути, що відбувалося. — Хто такий Васька ?! — повторив я запитання. Так ось же він. Наталя показала в бік кухні. Ледь піймав фокус на порозі, я побачив маленького сіренького котика, який періодично нявкав і намагався прошмигнути повз, але мої ноги йому заважали. Мені його Оленка подарувала. посміхнувшись, промовила дружина. Я ледь усвідомив, про що вона говорила, а, зрозумівши, довго сміявся. А ріг у мене все-таки виріс. один, посеред чола. Тим не менш, не дарма я такі хороші двері у ванну кімнату купував. Міцні, як і гарантували в магазині сам перевірив.