Я досі здивована, що племінниця знайшла свого чоловіка. Чому здивована? Та все через мою сестру, її матір. Коли Аліна була ще крихіткою, то Ольга, моя сестра, відмовилася віддавати її до дитячого садка, підлітком їй забороняла ходити гуляти, вона постійно сиділа вдома, стала замкненою, навіть до університету в нашому місті вступала, а мама пильно стежила, щоб додому вона поверталася завжди до шостої вечора. Дівчині двадцять років, а її мама дзвонить пів на сьому і кричить чому вона ще не вдома. Абсурд, та й годі. І ось за таких, драконівських, умов Аліна примудрилася знайти собі чоловіка.
Аліна з майбутнім чоловіком познайомилася в університеті на другому курсі, разом у бібліотеці сиділи, він був старший на два роки, давав свої конспекти, допомагав, не помітив, як закохався, тоді й почав кликати її гуляти, а племінниця нещадно порушувала мамині правила. Племінниця таки вийшла заміж, і мама відпустила її в нове життя. Тепер я хочу розповісти вам історію, яка сталася нещодавно. Тоді я сиділа у сестри в гостях, їй якраз зателефонувала Аліна і ри даючи, почала говорити: – Мамо, він хоче, щоб я йому зробила… каже, що всі жінки гарні це вміють…. А я що rірша за його маму? Навчи мене… якщо всі вміють, то і я маю вміти…
В той момент обличчя сестри змінилося зі швидкістю світла, вона попросила дочку заспокоїтись і попросити пояснити, що це таке, що вміють усі гарні жінки. – Борщ, мамо – сказала дочка розчаровано, а ми голосно розсміялися, – не смійся з мене! Ти не вчила його готувати, я дивилася в інтернеті рецепти, але вони не смачні! Ми з сестрою швиденько дали її покрокову інструкцію приготування борщу, періодично посміюючись між собою. Увечері племінниця зателефонувала та подякувала нам за допомогу, чоловік хвалить, що дуже смачно і, головне, тепер каже, що вона справжня жінка!